Головна

Про управління

Адміністративні послуги

Нормативно-правові акти

Заклади культури

Охорона культурної спадщини

Основні культурно-мистецькі події та заходи

Доступ до публічної інформації

Громадське обговорення

Кадрове забезпечення

Відділи культури і туризму райдержадміністрації

Відділи культури міськвиконкомів

Законодавство про культуру

Державні закупівлі

Заповідники

                                 
                             Державний історико-культурний заповідник у м.Луцьку

Адреса заповідника: 43025, м.Луцьк, вул. Драгоманова,23
Директор заповідника: Рудецький Павло Аркадійович
тел. 8 (0332) 723432

Історико-культурний заповідник республіканського значення створений постановою Ради Української РСР 26 березня 1985 року № 130 „Про оголошення комплексу пам’яток та культури м.Луцька історико-культурним заповідником республіканського значення”. На території заповідника знаходяться історико-архітектурні комплекси колегіуму з Петропавлівським костелом (XVIIст.), монастирів бригіток, шариток, домінікан, єврейська синагога, Покровська та Хрестовоздвиженська церкви, лютеранська кірха (початок ХХст.); житлова забудова XVII-XXст (в тому числі – будинок родини Косачів, в якому нині розміщується дирекція заповідника).
      Найвизначніша пам’ятка Волині – Луцький Верхній замок – побудований останнім великим князем Володимиро-Галицької Русі Дмитром Любартом у 1340-1383 роках служив його столичною резиденцією. замок став улюбленим місцем перебування великого князя Литви Вітовта. Саме Вітовт зимою 1429 року приймав тут на дипломатичні посольства монархів країн Центральної та Європи, вирішували важливі проблеми міждержавних відносин. Після Вітовта польський король спробував оволодіти твердинею, а через Волинню. Проте в час Луцької війни 1431 року страж Волині витримав понад місячну облогу й руйнівні штурми польського війська та відстояв незалежність краю. Інший великий князь, захисник русинів Свидригайло, в Луцькому замку розбудував свою резиденцію автономної Волинської держави. Замок протягом століть залишався могутньою фортецею, адміністративною, політичною ю столицею краю. Впродовж багатьох у ньому діяв крайовий уряд соборний крилос, збиралися сейми станові суди волинської шляхти. Знаменита замкова канцелярія створила зберегла для України понад мільйон документів з У свій час в працював майбутній гетьман України Іван Виговський.
       В замку, на частині фундаментів князівського палацу, стоїть будинок повітової канцелярії шляхетських судів у якому нині розмістився Художній музей – Волинського краєзнавчого музею, в якому представлені унікальні твори твори образотворчого мистецтва відомих європейських та українських художників. Посередині замкового двору давньоруських часів існувала соборна церква Івана Богослова. Зараз над розкритими мурами споруджено павільйон. Будинок з колонами – повітова скарбниця, збудований на владичого двору у 1807 році нині в ньому, з 2005 року функціонує музей книги. У вежі замку облаштовано експозиції з фондів Державного історико-культурного заповідника (кераміка, вироби з металу, меблі). За повітовою скарбницею стоїть Владича башта в якій можна оглянути арсенал єдиний в музей дзвонів. Стирова башта використовувалася архів замкової канцелярії, а у підвальному поверсі була в’язниця. Нині Луцький замок відновлює свій давній вигляд стає музейним комплексом, який розкриває Волині. В ньому відбуваються фольклорні фестивалі рицарські турніри, наукові конференції презентації.
За кошти субвенцій з державного бюджету (у 2005 році виділено 2 млн.грн.; у 2006 році – 4 млн.грн) проведено ряд ремонтно-реставраційних робіт на території замку та Старого міста. Було проведено роботи по відновленню оборонних стін та княжого палацу.
Церква Іоанна Богослова – пам’ятка містобудування архітектури місцевого значення


            Церква Іоанна Богослова – пам’ятка містобудування архітектури місцевого значення
Адреса: 43016, м.Луцьк, вул.Кафедральна,1а (Луцький замок).
 
На території Луцького замку збереглися залишки споруди(підвалини) соборної церкви Іоанна Богослова, збудованої у столітті. Згідно з літературними даними храм мав позолочений хрест з ланцюгами, був вкритий гонтовим дахом, по тиньку ззовні зсередини були розписи. Церква використовувалась для зберігання державного майна, судових книг, згідно з давньою традицією в ховали найбільш видатних людей. В церкві були поховані історичні особи, в тому числі – й князь Любарт.
Церква протягом століть була духовним центром Луцько-Остозької ЄAaУ 1766 році надземну частину храму (після неодноразових пожеж) було розібрано з тим, щоб збудувати нову, однак наміри не були реалізовані.
                                                                                                     
       У 1984-1986 роках співробітниками Ленінградського відділення Інституту археології Академії наук СРСР були проведені розкопки залишків церкви, відкриті підвалини, де збереглися фрагменти фресок з зображеннями коней, зірок, одягу святих, геометричного орнаменту.
У 90-х роках ХХ століття над мурами давньої церкви було споруджено павільйон, в якому планується створення музею.
    Будинок в якому жила Леся Українка – пам’ятка містобудування архітектури, місцевого значення


                      Будинок в якому жила Леся Українка – пам’ятка містобудування архітектури,
                                                                             місцевого значення
Адреса: 43016, м.Луцьк, вул.Драгоманова,23.

  Двоповерховий будинок побудований у першій половині ст., два виходи, в його зовнішньому вигляді немає ніяких архітектурних прикрас.
     З жовтня 1890 до січня 1891 року в будинку № 23 на розі вулиць Катедральної та Домініканської (тепер проживала родина Косачів, яка увійшла в української літератури іменами письменниці та перекладача Олени Пчілки та видатної української поетеси Лесі Українки. В 1891 року Леся Українка виїхала з Луцька на лікування у Відень.
   Найбільш вірогідно, що Косачі жили на першому поверсі що основний вхід в помешкання був з вул. Кафедральної (пізніше Н.Крупської).
    З 1985 року в будинку знаходиться дирекція Державного історико-культурного заповідника у м.Луцьку; тут проходять наукові конференції, відбуваються виставки.
Костьол Петра Павла XVIIст. – пам’ятка містобудування архітектури національного значення

     Костьол Петра Павла XVIIст. – пам’ятка містобудування архітектури національного значення

 Адреса: 43016, м.Луцьк, вул.Кафедральна,6.

  Костьол святих Петра Павла входить до комплексу монастиря (разом з келіями та дзвінницею), закладений у 1616 році за проектом архітектора Джакомо Бріано (у стилі раннього бароко), посвята відбулася у 1639 чи 1640 році. У XVIIIст. костьол неодноразово значних ушкоджень внаслідок пожеж; був відбудований, а фасади та підлягли переробкам, внаслідок яких набули нових стилістичних рис. костьолом підвали, розташовані в кількох рівнях.
   В радянські часи в храмі розташовувався склад, згодом – музей атеїзму. У даний час костьол головним храмом Луцької Римсько-Католицької Церкви.
 

                 Повітова скарбниця – пам’ятка містобудування архітектури національного значення                                                                    початку ХІХст. (Музей книги).

Адреса: 43016, м.Луцьк, вул.Кафедральна,1а (Луцький замок).

      Будинок споруджено на початку ХІХст. на колишнього двору владики, за зразковим проектом. Споруду називають ампірним будиночком (будинок з колонами). У – на початку ХХ ст. тут розміщувалась скарбниця військового відомства, згодом мешкав комендант пожежної команди.
      У ЄAa2005 році, час святкування 920-річчя Луцька відбулось урочисте відкриття Музею книги. У трьох експозиційних залах представлені стародруки XVII-XIXст., реконструйовані друкарські верстати. Основу колекції становлять передані музею архієпископом Рівненським та Острозьким Варфоломієм книги.
    Успенський собор (Мстиславів храм) 1160 р. – пам’ятка містобудування архітектури національного значення
                                     ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК
                                                            "СТАРОДАВНІЙ ВОЛОДИМИР"

Державний історико-культурний заповідник „Стародавній Володимир” є культурно-просвітницьким, науково-дослідним закладом, що здійснює на відведеній йому території її наукове дослідження, охорону пам'яток культурної спадщини, популяризацію знань про них, забезпечує належне використання їх та реставрацію.
Державний історико-культурний заповідник „Стародавній Володимир” створено на основі комплексу пам'яток міста Володимира-Волинського, об'єднаних між собою спільною територією, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 року № 1509 „Про Державний історико-культурний заповідник „Стародавній Володимир” у місті Володимирі-Волинському” і почав функціонувати з 1 січня 2003 року відповідно до розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 24 грудня 2002 року № 553.
В 2004 році було розроблено та затверджено генеральний план розвитку заповідника, яким визначено основні напрямки роботи на найближчий період часу. Генеральний план розвитку ДІКЗ „Стародавній Володимир” був затверджений на сесії Володимир-Волинської міської ради рішенням 28 серпня 2004 року № 15/5. Згідно цього документу територія заповідника „Стародавній Володимир” становить 14,5 га. До його складу входять 6 пам’яток національного значення і 19 – місцевого.

             Успенський собор (Мстиславів храм) 1160 р. – пам’ятка містобудування архітектури                                                                                     національного значення
Адреса: м.Володимир-Волинський, вул.Соборна,25

  Успенський собор – єдина пам’ятка давньоруського зодчества Волині, що збереглася майже без змін. Розташований на високому пагорбі поряд з городищем, разом з єпископським будинком дзвінницею, храм утворює своєрідний комплекс так званого „замочку” – укріпленої резиденції волинських єпископів. Збудований за наказом володимир-волинського (згодом – великого київського) князя Мстислава Ізяславича. В соборі покоївся прах його будівничого – Мстислава Ізяславича; Романа Мстиславича – засновника Галицько-Волинського князівства; володимирських єпископів.
    За часи свого існування собор неодноразово зазнавав руйнувань пожеж відбудовувався. Ремонти, здійснені на початку ХІХст. відчутних результатів не дали. У 1829 році обвалились залишки склепінь купол. У 1896-1900 роках собор відновили у формах за проектом архітектора Г.І.Котова.
Зараз Успенський собор головним храмом Володимир-Волинської Української Православної Церкви.
Василівська церква XIV-XVст. – пам’ятка містобудування архітектури національного значення


  Василівська церква XIV-XVст. – пам’ятка містобудування архітектури національного значення

  Адреса: м.Володимир-Волинський, вул.Князя Всеволода,28

Точне датування будівництва церкви невідоме. Дослідники, спираючись на результати аналізу цегли та характер кладки датують 70-80- ми роками – серединою XIVст. Перші документальні свідчення відносяться до початку XVст. Наприкінці XVII у XVIII століттях церква занепала.
    Пам’ятка неодноразово добудовувалась перебудовувалась у та на початку ЄAa, коли був добудований притвор, ганок, дзвінниця, з’явилася декоративна голівка у псевдоросійському стилі.
Василівська церква-ротонда – чи не єдиний храм такого стилю, що зберігся в Україні. Особливість споруди полягає у тому, що вона восьмипелюстковою ротондою (круглий храм).
     У церкві знаходиться оригінальна ікона – Богородиця Одигітрія XVII ст.
Зимнівський Святогорський Успенський монастир XV-ХХст. – пам’ятка містобудування архітектури національного значення

                    Зимнівський Святогорський Успенський монастир XV-ХХст. – пам’ятка
                                     містобудування архітектури національного значення

Адреса: Володимир-Волинський район,с.Зимне

Виникнення Зимненського Святогорського Печерського Успенського монастиря відноситься до початку ХІст., хоча перша згадка в історичних документах зустрічається у 1458 році.
Монастир зразком поширеного типу оборонних культових комплексів. Розташований на природному мисі річки Луга займає вигідне оборонне становище.
    В комплекс монастиря входять: Успенська церква з печерами (1495, 1550 рр.), оборонні стіни з п’ятьма брамами трьома кутовими баштами XV-XVIст., надбрамна башта-дзвінниця (1898-1899рр.), трапезна з церквою. На основних споруд знаходиться невелика Троїцька церква ЄAa1465-1475рр.), поряд з якою – вхід у печери з підземною Варлаамівською церквою. З середини XVст. велося будівництво кам’яних споруд, церков, стін башт.
    Монастир зазнав значних руйнувань час світової війни. З 1965 року в монастирі велися реставраційні роботи.
    У 1992 році монастирські передані Українській Православній Церкві, жіночий монастир.